Восьмихвилинні побачення поблизу Лутугине Україна

начаша же друзии несмысленѣи. молвити поїди кнѧже. смысленыи же гл҃ху. аще бы пристроилъ и х̑. тъıсѧшь не лихо ти есть. наша землѧ ѡскудила есть ѿ ратии.

Як відбувається побачення наосліп

и продажь. но пошлисѧ къ брату своему.

Володимеру да бы ти помоглъ. Ст҃ополкъ же послуша и и х̑. ї посла к Володимеру. да бы помоглъ ему. Володимеръ же собра вои свои.

и посла по Ростислава брата свое г̑ до Переӕславлѧ. велѧ ему помогати Ст҃ополку. Володимеру же пришедшю Киеву. и совокуписѧ оу ст҃го Михаила. и взѧста межи собою распрѣ и которы. и уладившасѧ цѣловаста кр с̑ тъ межи собою.

Окупанти відкрили вогонь з важкого озброєння поблизу Водяного та Лебединського

а Половцемъ воюющимъ по землѣ и рѣша ему мужѣ смысленѣи. по что вы распрю имата межи собою. а погании губѧть землю Рускую послѣдѣ сѧ смирита. а нн҃ѣ поидита противу имъ любо с миромь любо ратью. Володимеръ же хотѧше мира.

Битва на Стугні

Ст҃ополкъ же хотѧ ратью. У сей же час пішли половці на Руську землю. Почувши, що вже помер Всеволод, послали вони послів до Святополка [вимагати викуп] за мир. Святополк же не порадився зі старшою дружиною отця і стрия свого, а вчинив раду з тими, які прийшли з ним, [і], схопивши послів, всадив [їх] у погреб.

Почувши ж це, половці почали воювати. І прийшло половців багато, і обступили вони город Торчський. І Святополк, почувши [це], відіслав [послів]-половців, просячи миру. Та не схотіли половці миру і пустилися по землі, розоряючи [її]. Святополк тоді став збирати воїв, маючи намір [іти] на них. І сказали йому мужі розважливі: «Не пробуй [іти] проти них, бо мало ти маєш воїв». Він же сказав їм: «Я маю отроків своїх вісімсот, що можуть супроти них стати».

І почали другі, нерозважливі, мовити: «Піди, княже! Пошли-но до брата свого Володимира, хай би він тобі поміг». Святополк, отож, послухав їх і послав [послів] до Володимира, щоб він поміг йому. Володимир тоді зібрав воїв своїх і послав [гінця] по Ростислава, брата свого, до Переяславля, велячи йому помагати Святополку. Та коли Володимир прийшов до Києва і зустрівся [з Святополком] у [монастирі] святого Михайла , то затіяли вони межи собою чвари та свари, але, владившись, цілували хреста один одному.

А половці пустошили по землі. І сказали їм обом мужі розважливі: «Чого ви чвари маєте межи собою? Погані ж гублять землю Руськую. Потім помиритесь оба, а нині підіте супроти них — або з миром, або війною». І Володимир хотів миру, а Святополк хотів [піти] війною. На думку історика Андрія Плахоніна русько-половецький конфлікт року спричинили амбіції київського князя. Святополк, який 24 квітня посів київський стіл, вирішив розпочати своє правління з гучної перемоги над половцями.

• Вас також можуть зацікавити інші новини:.
• агентства знайомств в Вишгород Україна;
• Інтернет знайомства в Коростень Україна.
• кращий сайт підключення в Самбір Україна?
• понад 40 знайомств Пологи Україна?
• підключити додаток в Сніжне Україна.

Він порушив із ними мир й, попри пораду Володимира Мономаха дочекатися підходу дружин із віддалених областей Русі, примусив Всеволодичів — Володимира і Ростислава — вирушити разом із ним [5]. Ядро війська Святополка складали «отроків» [1] — молодша дружина князя. Не меншою була чернігівська дружина Мономаха, плюс невідома кількість переяславських дружинників і піших воїнів Ростислава Всеволодовича. Можлива загальна кількість руського війська — кілька тисяч вояків. Половці, можливо, дещо переважали супротивника за чисельністю.

Битва на Стугні — Вікіпедія

Руська важкоозброєна кінна дружина являла собою доволі грізну силу на полі бою, тоді як у половців цього періоду важкої кінноти було обмаль. Піхота русичів була озброєна списами , рогатинами , сокирами , іноді луками. Основою половецького війська була легка кіннота, озброєна луками, шаблями та арканами , причому в бій ішли практично всі боєздатні чоловіки племені. Були серед половців і жінки-воїни. Головною надією кочовиків у бою з військом Русі було розладнати бойові порядки русичів — удаваними відступами, масованим обстрілом із луків, змусивши нестійкі частини до відступу, а потім прорвати розладнане бойове шикування піхоти сильним фланговим ударом.

Це їм нерідко вдавалося, проте часто давалася взнаки перевага русичів у кількості добре споряджених воїнів професіоналів, спеціалістів із рукопашного бою. Попри поради Мономаха укласти мир із половцями, Святополк рвався у бій, навіть ризикуючи залишити у себе за спиною річку Стугна, що розлилася через дощі. Вони зайняли оборону біля одного з елементів Змієвих валів , виставивши перед собою заслон із лучників. Мономах із чернігівцями зайняв лівий фланг, Святополк із киянами та турово-пінцями — правий, а в центрі стояли переяславці Ростислава Всеволодовича. Після стрілянини, яку, схоже, виграли кочовики, половці атакували правий фланг і прорвали бойові шикування загонів Святополка, який довго тримався разом із своїми дружинниками, проте таки змушений був відступити.

Потім половецька кіннота розбила чернігівців Мономаха на лівому фланзі і Ростислава у центрі, так що брати́ з рештками війська почали тікати до Стугни, у водах якої потонув Ростислав згодом його тіло знайшли і поховали в соборі Святої Софії у Києві. Мономах відступив з нечисленним загоном до Чернігова, а Святополк з кількома дружинниками — до Києва.

и поиде Ст҃ополкъ и Володимеръ и Ростиславь къ Трьполю. и приидоша ко Стугнѣ. Ст҃ополкъ же и Володимеръ.

и Ростиславъ. съзваша дружину свою на свѣтъ. хотѧче поступити чересъ рѣку. и начаша думати. и гл҃ше Володимеръ. ӕко сдѣ стоӕще. чересъ рѣку оу грозѣ сеи. створимъ миръ с ними. и присташа свѣту сему смысленѣи мужи. Ӕнь и прочи.