Домашні швидкісні знайомства в Олександрія Україна

Помітні зміни відбулися в культурному житті міста. Були відкриті школа медичних сестер та педагогічна школа, культосвітній технікум, розпочав роботу палац піонерів, був створений пересувний драматичний театр імені М. Під час організованого радянською владою Голодомору — років померло щонайменше жителів міста [8]. За час окупації нацистами було знищено майже всю єврейську громаду міста більше 2,5 тисяч осіб , розстріляно мирних жителів і більше 5,5 тисяч військовополонених.

В місті діяло 5 підпільних груп.

Олександрія була взята радянськими військами 6 грудня  р. Наказом Верховного Головнокомандуючого 11 військовим частинам, що відзначилися при звільнені міста, було присвоєно найменування «Олександрійських». Під час Другої світової війни житлова забудова міста постраждала мало, у ньому майже не велися бойові дії, відступаючі війська залишали його ще до підходу супротивника, місто не зазнало великих бомбардувань чи обстрілів, за винятком невеликих бомбардувань радянською авіацією. Після Другої світової війни Олександрія стала містом шахтарів та машинобудівників.

Протягом — років було збудовано близько 20 промислових підприємств, 9 з них для видобутку і переробки бурого вугілля. Соборна вулиця. Вид на Провіантську площу. Будинок Пищевича. Нині кафе і готель. Готель «Бристоль». Нині сквер на розі Соборного проспекту і Першотравневої. Нині приміщення Промінвестбанку , ріг Соборного проспекту та Першотравневої. Міст через річку Інгулець. Місто Олександрія не поділяється на адміністративні райони. Проте Олександрійській міськраді підпорядковуються селища, Олександрійське та Пантаївка , що мають власні селищні ради, та Звенигородська сільрада в складі сіл Звенигородка , Марто-Іванівка , Олександро-Степанівка , Головківське.

В Олександрії станом на початок року нараховується сім площ, два проспекти, один бульвар, сім шосе, вулиці, провулків та один проїзд, загалом урбанонімів. Центральною площею міста є Соборна площа , центральною вулицею — Соборний проспект. Інші основні центральні вулиці: Першотравнева , Діброви , Григорія Усика , Перспективна , Софіївська , 6-го Грудня , Шевченка. Головними міськими автомобільними магістралями, окрім Соборного проспекту , є вулиці Героїв Сталінграда , Козацький шлях , Кіровоградське шосе, Першотравнева , Знам'янська , Шевченка , Бессарабська.

Олександрія має низку історично сформованих місцевостей та мікрорайонів :. Окрім того, традиційно район центральної Соборної площі є місцевим Центром , а територію, довкола іншої центральної площі — Покровської називають Покровським мікрорайоном або просто Покровкою. В Олександрії є кілька паркових зон. Найбільший в місті парк імені Т. Шевченка колишній парк культури та відпочинку «Шахтар» , знаходиться біля місця впадіння Березівки в Інгулець. В східній частині міста розташований парк «Молодіжний» колишній «Будівельник» , наразі занедбаний.

Театральний сквер перед міським палацом культури є найстарішим в місті, він існував ще до радянської влади й називався міським бульваром [11]. Також є сквери на Покровській площі , на площі Попова, біля палацу культури мікрорайону Перемога , і великий сквер на центральній Соборній площі.

За даними енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона у році в Олександрії мешкало 17 жителів, що займалися переважно землеробством і скотарством. За переписом року в Олександрії проживало 14 осіб, з них 7 чоловіків і 6 жінки, а всього в Олександрійському повіті осіб. У місті найчисленнішими були вікові групи і років, 3 і 3 осіб, відповідно.

Точно встановити тогочасний етнічний склад міста кінця XIX важко, оскільки під час того перепису визначались рідна мова та віросповідання, а не національність. В умовах Російської імперії для вивчення всіх мов окрім російської, а особливо української, не було економічних стимулів і практичних можливостей: в Олександрійському повіті не існувало навчальних закладів з українською мовою викладання.

Тому освічені верстви населення швидко русифікувались, переходячи на російську мову, особливо в містах. На початок х років населення Олександрії, разом з населеними пунктами підпорядкованими міськраді смт Олександрійське й Пантаївка , села: Головківське , Звенигородка , Марто-Іванівка , Олександро-Степанівка , становило тисяч осіб.

За переписом населення року [15] в місті проживало ,5 тис. За даними сайту Верховної Ради України [16] на території Олександрійської міської ради проживає тисячі осіб кількість населення безпосередньо міста Олександрії становить 92, тисяч осіб. З них міське населення становить Щільність населення становить Між переписами і року в місті не зменшилась кількість лише вірмен і українців, число ж росіян, наприклад, знизилось за цей час майже удвоє.

Станом на рік населення міськради зменшилось до ,2 тисяч осіб. Населення працездатного віку становить 36,6 тисяч чоловік. Також у місті проживає 11,3 тис. школярів, 4,6 тис. студентів, 5,6 тис.

дітей дошкільного віку, 30,1 тис. За офіційними даними, зайняте населення міста працює у сфері промисловості 20,83 тис. До 1 грудня населення міськради скоротилось до 93,3 тисяч осіб. Лише за січень-листопад  р. чисельність населення міськради зменшилась на осіб у розрахунку на жителів це становило 8,1 особи.

Інтенсивне зменшення населення, починаючи з кінця х стало наслідком перевищення числа померлих над числом народжених та виїжджаючих над прибулими. Наприклад, за січень-листопад  р. показник природного скорочення населення по міській раді становив 5,9 особи у відповідному періоді  р. Міграційне скорочення населення міськради у січні-листопаді  р. уповільнилось до 2,2 особи у відповідному періоді  р.

За даними Державного комітету статистики України на початок року наявне населення безпосередньо самої Олександрії, склало 83 осіб, міськради 93 осіб [18]. а — «Обивателі приписані до міста по ревізії. В Олександрії зареєстровано 31 релігійна громада різних релігійних конфесій.

Серед них 12 належать до православних : 7 громад УПЦ МП Олександрія є кафедральним містом Олександрійської єпархії УПЦ МП , 5 ПЦУ. У місті також діє 15 громад, що належать до різних протестантських конфесій баптисти , п'ятидесятники , адвентисти сьомого дня , три громади етноконфесійного спрямування лютеранська церква , німецька євангельсько-лютеранська церква, юдейська. До радянської окупації року в місті діяло п'ять православних храмів : Свято-Успенський, Свято-Миколаївський, Свято-Покровський, Троїцька гімназійна церква та церква кладовища.

Найбільшою серед них була Свято-Покровська церква, що була освячена 29 жовтня року. Її було збудовано за чотири роки закладена 19 липня , на Провіантській площі міста нині Покровська площа. Це була цегляна споруда на гранітному фундаменті, яка мала хрестоподібну форму з чотирма прибудовами й візантійським куполом ; до неї була прибудована дзвіниця з високим шпилем , у яку вели масивні двері з заходу, південного-заходу, та південного-сходу.

Вперше її дерев'яне приміщення було освячене 21 березня  р. Воно було збудоване менш ніж за рік, закладка відбулась 12 червня  р. Іконостас для неї був викуплений за 40 рублів у церкві слободи Мурзинка Нова Прага. Після пожежі у  р. вона була відбудована освячена 1 листопада р. Споруда у плані мала зіркоподібний вигляд з трьома малими бабинцями і пономарнею.

У  —  рр. Миколаївська церква мала статус соборної церкви. вона була кардинально перебудована за новим проектом колезького реєстратора Підколєзіна. Нова споруда була значно більшою за розмірами, мала хрестообразний вигляд з широким восьмериком і випуклим куполом. Фундамент підведений з гранітного каменя.

З залишків будівничого матеріалу від старої Миколаївської церкви з західного боку була збудована дзвіниця. За радянської окупації богослужіння у всіх церквах було зупинено, а їхні будівлі знесені протягом х рр. Миколаївська церква  р.

Навігаційне меню

по вулиці Кременчуцькій почалося спорудження нового Свято-Покровського храму, 14 жовтня  р. в ньому відбулась перша служба і йому було присвоєно статус собору. У році було завершено храм святих Федора і Анастасії біля головного міського кладовища, названий так на честь батьків колишнього олександрійця Юрія Кравченка.