Uncategorized

Знайомства людина поруч Сімферополь Україна

Але скажу, що грав він дуже добре. В кого навчалися? Ледве біг, зате як позицію вибирав. Просто не обіграєш — як стіна! Відзначу найкращого захисника в історії Металіста — Ростика Поточняка. Гравець рівня збірної СРСР. Багато в плані моїх навичок зробив Віктор Каневський в Харкові. Мене лише двічі спіймали. Одного разу Іванов з московського Динамо замахнувся в одну сторону, а віддав в іншу. Вдруге таке сталося, коли я грав проти Ігоря Нетто.

І так, як я грати ви не будете". Преса жорстко критикувала наставника, мовляв, про команду не думає, готується до виїзду в США. Каневському було 30, але його поважали і навіть трохи побоювалися.


  • безкоштовне місто знайомств - - Миколаївка Україна.
  • Квартири подобово в Сімферополі!
  • понад 50 знайомств Білопілля Україна;

У му у нас була взагалі чудова команда. Це при тому, що Віктор Ізраїльович категорично відмовлявся працювати з суддями. За те, що, коли був захисником Динамо, то швидко бігав. Михайло Лупол, екс-воротар Карпат та Металіста сказав про нього : "Слава псує людину". Розумієте, що він мав на увазі? Зрештою, навіть прізвище підкреслювало статус — тут він був королем.

Міг собі дозволити таку поведінку. Техніки не мав, зате ліз туди, куди нормальна людина не полізе. Забивав вухом, носом, коліном… Мав хороший удар. Зіпсувався він після Карпат.

Надані гранти - Підтримані проєкти

Коли його взяли до Львова, усі в Металісті зраділи — нарешті пограє у Вищій лізі, вийде на серйозний рівень. Але після повернення до нас він був не Романом, а піжоном. Легендарний гравець справді більше думав тоді про свій зовнішній вигляд, ніж про тренувальний процес? Войнов розвалив команду. Почалася зміна поколінь, набрали хлопців з області. Не тих набрали… Юрію Миколайовичу байдуже було. Старші гравці відразу скептично налаштувалися після фрази тренера: "Грати ви не вмієте.

Кажуть, другий мав шалений удар. Головне, що Бордаш бив влучно. Воротарі боялися, суперники не хотіли у стінку вставати. Які він два голи забив бакинському Нафтовику! Азербайджанці потім перешіптувалися: "А Бордаш приїхав? Спогади на все життя? Куди ж ти їдеш по зустрічній смузі?

ІВАН ПАВЛО ВЕЛИКИЙ (Частина 2. «Друг вашого благородного народу»)

Провели матч з Віганом, загалом емоції чудові. Навколо автобуса мотоциклісти, супровід поліції…. Якихось особливих тренувань у нього не було. Зате Лемешко мав чуття на гравців. Запрошував, в основному, відіграних хлопців. На них ставили хрест наприклад, в Києві. А в Металісті вони ставали зірками. У вас є улюблені? Тема реферату — виконання ударів. Зібралася вся аудиторія, всі такі серйозні.

Першим виходжу я і кажу: "Перш, ніж розпочати, пропоную вашій увазі епіграф. Використаю слова Євгена Пилиповича Лемешка, який казав, що футболіст без удару — це те саме, що баба без грудей". Весь зал залився сміхом.

Захист роботи минув у чудовому гуморі. Якщо його запрошували в Москву на різні заходи, то завжди відправляв мене чи Леоніда Ткаченка. Не любив залишати команду без нагляду. Хоча, звичайно, багато жартував. До невисокого Славки Медвідя казав: "Який же ти ведмідь? Це слово Пилиповича. Грали взимку на снігу на запасному полі з командою з чемпіонату області.

Програли, сідаємо в автобус. Спереду Лемешко, позаду я, а за мною нападник Юра Бондаренко. Пилипович страшно не любив програвати. Дивлюся, сидить і починає заводитися. Дивиться по сторонах.

Навігаційне меню

Повертається, а там Юра сидить вальяжно. Ти не гравець, ти… Сіська Кіт". Зайшли потім до Пилиповича в кабінет і питаю: "А хто такий цей Сіська Кіт? Ну добре… Прийшов додому, відкрив велику радянську енциклопедію.

Де краще винайняти в Сімферополі квартиру

Наступного ранку зустрічаємося: "Пилиповичу, немає такого СіськаКіта". Та й почали сміятися. В кулуарах потім казали, що не все було чисто. Негласна вказівка. Лемешко нічого не казав, він не любив таке. Пригадую, вірмени приїхали і плачуть:"Віддайте гру". Пилипович ніколи гроші не брав. Врешті дали адміністратору, виходимо на гру. Лемешко кличе адміністратора і каже: "Поверни їм гроші". Все залетіло? У нас було нещастя з воротарями — в Кутепова був перелом руки, а в Юри Сивухи — вивих плеча.

Однак Сивуха вийшов у старті і запустив зі своєї вини тільки один чи два голи. Після цього Пилиповичу приносять фотографію табло з "". Лемешко дивився довго і написав рукою: "Бенефіс Сивухи" сміється. Десь була у мене в архіві. Дуже хотів Юрі показати. Здоровий, мужикуватий. Ох, намучилися ми. Московське та київське Динамо полювали за ним. Влаштували у Харкові в Академію внутрішніх військ.

Туди з Харкова нікого не брали, навіть дітей чиновників. Вступали у вуз лише іногородні. Якимось чином через обком Велі пропхали туди. Як їх здавати, якщо Касумов ледве російською говорить. Поставили лише умову — провчиться місяць і його відрахують, а хлопця, який мав би вступити, візьмуть. Зрештою, Касумова у нас таки потім забрали.

Спочатку Нефтчі, потім московські Спартак і Динамо. Але і це ще не все.